Готуємося до школи

(поради психолога)

     Вашому малюкові вже шостий рік. І незабаром до школи. Настав час готуватися. Щоб майбутній процес навчання був успішним, дитина має бути психологічно готовою до нього. І це обов’язково. Інакше матимете безліч проблем.

     Психологічна готовність має декілька складових:

• мотивацію (позитивне ставлення до школи та навчання);

• моральну готовність (вміння спілкуватися з дорослими, і дітьми, входження в життєдіяльність колективу, адекватне реагування згідно ситуації, побутові уміння та навички);

• розумову готовність (наявність певного запасу знань, умінь, і навичок; достатній рівень розвитку пізнавальних процесів);

• вольову готовність (достатньо високий рівень довільної поведінки, вміння при допомозі дорослого надати перевагу «треба» ніж «хочу»).

   Все це можна (і потрібно!) робити в грі, в постійній розмові з малюком, у цікавих вправляннях (де буденну справу – «миття посуду» можна перетворити в цікаву «морську подорож тарілочки» тощо).

    Але, що найважливіше: чи самі ви, шановні батьки, готові віддати дитину до школи? Це не пусте запитання. Від того, як батьки налаштовані на зміну статусу дитини «дошкільник» на «школяр», як вони сприймають школу, навчання, яке мають прагнення до успіхів і бажання допомогти дитині, будуть залежати її мотивації інтерес і бажання успішності.

     Спробуйте перевірити себе шановні батьки, чи готові ви до навчання вашої дитини в школі за таким опитувальником: «Готовність батьків віддати дитину до школи».

      Дайте відповіді на такі запитання:

• Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших дітей.

• Я хвилююся, що моя дитина буде часто кривдити інших дітей.

• На мій погляд, чотири уроки – це непомірне навантаження для дитини.

• Важко бути переконаним у тому, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.

• Дитина може спокійно вчитися тільки тоді, коли вчителька – його рідна мати.

• Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися читати, писати,рахувати.

• Мені здається, що діти у цьому віці не здатні дружити.

• Навіть уявити не можу, що моя дитина зможе обходитися без денного сну.

• Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.

• Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садочка – увесь час проводила разом із мамою.

• Початкова школа, на мій погляд, нечасто здатна чогось навчити дитину.

• Я переймаюсь тим, що однокласники будуть дражнити мою дитину.

• Моя дитина значно слабша за своїх однолітків.

• Думаю, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дитини.

• Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми підемо до школи разом!»

    Впишіть свої відповіді в таблицю: якщо Ви згодні із твердженням, то напишіть один бал поруч із номером запитанням, якщо не згодні то залишіть клітинку порожньою.

     Підбиття підсумків

     Підсумуйте отримані Вами бали. Отже, якщо ви отримали:

• до 4 балів – Ви маєте підстави з оптимізмом чекати початку навчання вашої дитини в школі (ви самі достатньою мірою готові до шкільного життя своєї дитини);

• 5 -10 балів – не завадило б заздалегідь підготуватися до можливих труднощів;

• 10 балів і більше – рекомендуємо порадитися з дитячим психологом.

     А тепер зверніть увагу на те, у яких стовпчиках ви отримали 2 або 3 бали:

• якщо у першому – необхідно займатися з дитиною переважно іграми та завданнями, які розвивають пам'ять, увагу, дрібну моторику рук;

• якщо у другому – зверніть увагу на те, чи має ваша дитина навички спілкування з іншими дітьми;

• якщо у третьому – на вас чекають труднощі, пов’язані зі здоров’ям дитини, але є ще час для загартування;

• якщо у четвертому – ви хвилюєтесь через те, що дитина не знайде контакту з учителем: необхідно погратися із дитиною в сюжетно-рольові ігри зі шкільною тематикою, зробити екскурсію в школу;

• якщо у п’ятому – дитина дуже прив’язана до матері. Може, краще віддати її до невеликого класу або піти до школи наступного року? У будь-якому разі корисно погратись із дитиною в школу.

 

 

Використана література:

 

1. Д. Чейпи «Готовность к школе», Москва, «Педагогика»,1992.

2. Укладач О. А. Дмітрієва «Незабаром до школи», Харків, «Основа», 2009.

 

Практичний психолог ДНЗ №7 Голубенко П. М.

 

 

Екологічне виховання у дітей у сім’ї

 

    Як показує багаторічна практика в основу виховання мають бути покладені принципи єдності сім'ї і навчального закладу, наступності та спадковості поколінь, організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу.

    В. Сухомлинський зазначав, що «виховує, звичайно, сім’я в цілому – її загальний дух, культура людських стосунків. Але хто творить цей дух, цю культуру? Звісно ж, батьки. Без батьківської мудрості нема виховної сили сім’ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей: сімейні стосунки, побудовані на громадському обов’язку, відповідальності, мудрій любові й вимогливій мудрості батька і матері, самі стають величезною виховною силою. Але ця сила іде від батьків, у них –її коріння й джерело». Але якими будуть злагода і порозуміння дітей, вихователів і батьків, якщо випаде будь-яка ланка. Ні для кого не секрет: взаємодія вихователів і батьків, дитячого садка і сім’ї потрібна. Але в житті воно зустрічається досить рідко. Чому? На це питання непросто відповісти. Причин багато.

   Що ж можуть зробити дорослі для не менш важливої сторони виховання у дитини екологічної культури, щоб їх дитина не просто вміла бачити красу квітки, окремого дерева чи куща, не тільки милуватися мальовничими пейзажами, а й була здатна відчувати біль кожної зламаної гілки, знівеченого куща, щиро бажала допомогти їм? Найперше - якомога більше бувати з малюком на лоні природи. Показувати йому, яке чудове будь-яке творіння – від каменя до тварини, від хмарки до придорожньої трави. Розповідати, як живе все на землі й під землею, у воді і в повітрі.

     Лише своїм прикладом та вчинками ми зможемо досягти бажаних результатів.

Пам`ятайте про це, шановні батьки!

 

Косенко С.А.- вихователь

 

 

Розвиваємо інтелект дитини

 

    Розвивати інтелект дитини – справа непроста і вимагає від дорослих певних вмінь та навиків.

      Кілька порад,  яких необхідно дотримуватися під час гри з дитиною.

    Заохочуйте творчу ініціативу малюка. Не сваріть його за помилки і не насміхайтеся із найбезглуздіших спроб виконати завдання  Не забувайте говорити йому, що він розумний і здібний!

    Велике значення для дитини має форма, в якій ви оцінюєте результати її діяльності. В основі будь-якої оцінки має бути загальне позитивне ставлення до дитини. Тому у всіх випадках першим і основним принципом оцінки повинна бути похвала. А як, в такому разі, вказувати дитині на допущені нею помилки? Бажано, щоб загальна думка висловлювання з оцінкою була приблизно така: «Ти діяв дуже добре, але поки що тобі не все вдалося зробити правильно. Та наступного разу ти зможеш виконати завдання ще краще, ніж тепер». Після цього важливо вказати дитині, як саме ліквідувати помилки. Така оцінка дуже багато важить навіть тоді, коли результат роботи повністю негативний.

      Необхідність загальної позитивної оцінки роботи дошкільняти пояснюється тим, що діти ще не в змозі відокремлювати оцінку виконання ними якогось завдання від оцінки себе в цілому. Слова «Ти зробив це погано» вони сприймають як «Ти поганий» і розуміють їх,  як вияв негативного ставлення до них з боку дорослих. Це породжує або почуття ворожості, або тенденцію до формального, некритичного виконання будь-яких вказівок з надією все-таки заслужити похвалу. Детально проаналізуйте разом з малюком усі його помилки.       Намагайтеся, щоб правильну відповідь дитина, знаходила, хоч і з вашою допомогою, але самостійно. Не поспішайте підказувати їй хід розв’язку завдання. Спершу перевірте, чи малюк зрозумів, що від нього вимагають. Потім запропонуйте виконати завдання ще раз. І якщо, незважаючи на усі спроби, справитися із завданням не вдається, натякніть, у якому напрямку це слід робити. Правильну відповідь повідомляйте лише тоді, коли усі інші можливості вже вичерпані. Обов’язково намагайтеся досягти того, щоб дитина зрозуміла, чому саме ця, а не будь-яка інша відповідь, є правильною.

      Багато дітей не завжди можуть пояснити знайдене ними вирішення через невпевненість у собі, підвищену комфортність (тобто залежність від чужої думки). Тому після неправильної відповіді не варто різко перебивати малюка: «Неправильно! Думай!»

Намагайтеся попереджувати виникнення негативних емоцій у процесі гри. Якщо малюк все більше відволікається від гри, все частіше помиляється, починає розмови на інші теми, це означає, що він вже втомився.. Слід вчасно переключити її увагу ні іншу цікаву для неї діяльність.

      Уникайте примусу, якщо малюк не хоче грати чи виконувати завдання. Діти не люблять, коли їх примушують щось робити. Примус сприяє виникненню у дитину страху перед можливим покаранням. Виконуючи завдання без інтересу, вона часто відволікається і тоді робить багато помилок. Це, відповідно, призводить до чергових невдач, нарікань і невдоволення дорослих. Така ситуація породжує негативні емоції і формує негативне ставлення до будь-якої розумової діяльності.

Тренуємо логічне мислення

  Логічне мислення формується, на основі образного та є вищою стадією розвитку мислення. Досягнення цієї стадії – діяльний і складний процес, оскільки повноцінний розвиток логічного мислення вимагає не лише високої активності розумової діяльності, але і узагальнених знань про загальні і істотні ознаки предметів і явищ дійсності, які закріплені в словах. Приблизно до 14 років дитина досягає стадії формально-логічних операцій, коли його мислення набуває меж, характерних для розумової діяльності дорослих. Проте, починати розвиток логічного мислення слід в дошкільному дитинстві. Так, наприклад, у 5 – 7  років дитя вже в змозі оволодіти на елементарному рівні такими прийомами логічного мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація і смислове співвідношення.

      Як навчити дитину порівнювати. Порівняння – це прийом, направлений на встановлення ознак схожості і відмінності між предметами і явищами. До 5 – 6 років дитя зазвичай вже уміє порівнювати різні предмети між собою, але робить це, як правило, на основі всього декількох ознак (наприклад, кольори, форми, величини і деяких інших).

     В ході вчення прийому порівняння дитя повинне опанувати наступні уміння. Виділяти ознаки (властивості) об'єкту на основі зіставлення його з іншим об'єктом.

   Діти 6 років зазвичай виділяють в предметі всього дві-три властивості, тоді як їх безкінечна безліч. Щоб дитина змогла побачити цю безліч властивостей, вона повинна навчитися аналізувати предмет з різних сторін, зіставляти цей предмет з іншим предметом, що володіє іншими властивостями. Заздалегідь підбираючи предмети для порівняння можна поступово навчити дитя бачити в них такі якості, які раніше були від нього приховані. В той же час, добре опанувати це уміння – означає навчитися, не лише виділяти властивості предмету, але і називати їх. Визначати загальні і відмітні ознаки (властивості) порівнюваних об'єктів.

     Коли дитя навчилося виділяти властивості, порівняння один предмет з іншим,

слід почати формування уміння визначати загальні і відмітні ознаки предметів. В першу чергу потрібно вивчити умінню проводити порівняльний аналіз виділених властивостей і знаходити їх відмінності. Потім слід перейти до загальних властивостей.

    Відрізняти істотні і неістотні ознаки (властивості) об'єкту, коли істотні властивості задані або легко знаходяться.

    Після того, як дитя навчиться виділяти в предметах загальні і відмітні властивості, можна зробити наступний крок: навчити його відрізняти істотні, важливі властивості від неістотних, другорядних. Дошкільнику ще досить важко самостійно знаходити істотні ознаки об'єкту, тому спочатку акцент у вченні потрібно зробити на демонстрації відмінності істотної ознаки від неістотного. Для цього краще використовувати знання з наочним матеріалом, в яких істотна ознака заздалегідь задана або знаходиться як би «на поверхні», щоб його легко було виявити. Уміння знаходити істотні ознаки об'єкту є одним з важливих передумов опанування прийому узагальнення.

Що означає бути уважним

    Щоб максимально спростити відповідь на це питання, можна сказати так: щоб «бути уважним», потрібно мати добре розвинені властивості уваги – сконцентрованість, стійкість, об'єм, розподіляння і перемикання.

      У віці 5 – 7 років слід розвивати у дитяти здатність як можна довше утримувати увагу на одному і тому ж об'єкті (або завданню), а також швидко перемикати увагу з одного об'єкту на іншій. Крім того, щоб маля стало уважнішим, потрібно навчити його підпорядковувати свою увагу свідомо поставленій меті (або вимогам діяльності) і помічати в предметах і явищах малопомітні, але істотні властивості.

      Розглянемо вказані здібності декілька детально.

     Тривало утримувати інтенсивну увагу на одному і тому ж об'єкті або на одному і тому ж завданні (стійкість і сконцентрованість уваги).

    Відомо, що чим довше дитя може утримувати свою увагу на завданні, тим глибше він може проникнути в її суть, і тим більше у нього можливостей її вирішити. У 5 років стійкість і концентрація уваги дитяти ще дуже низька. До 6 - 7 років вона різко збільшується, але все таки залишається слабо розвиненою. Дітям ще важко зосередитися на одноманітній і малопривабливій для них діяльності, тоді як в процесі емоційний забарвленої гри вони можуть достатньо довго залишатися уважним. В той же час у дитяти потрібно поступово розвивати здатність робити такі зусилля, і зокрема, в ході вирішення інтелектуальних завдань.

    Швидко перемикати уваги з одного об'єкту на іншій, переходити з одного виду діяльності на іншій (перемикання уваги). Здібність до перемикання уваги має дуже важливе значення в ігровій і учбовій діяльності дитяти. Невміння швидко перемикати увагу може приводити дітей до скрути тоді, коли потрібно, наприклад, від гри перейти до учбового завдання, послідовно виконати певні вказівки дорослого, при рішенні задачі здійснити різні розумові дії в заданій послідовності. У цих випадках зазвичай говорять, що такі діти розсіяні.

    Підпорядковувати свою увагу свідомо поставленій меті і вимогам діяльності (довільність уваги). Ця здатність є ключовою в розвитку психіки дошкільника. Саме завдяки розвитку довільної уваги дитя стає здатним активно, вибірково «витягувати» з пам'яті потрібну йому інформацію, виділяти головне, істотне, приймати правильні рішення.

    Довільна увага найтіснішим чином пов'язана з мовою. У 5 років дитя повинне навчитися підпорядковувати свої дії мовної інструкції дорослого, а в 6 –7 років – опанувати уміння підпорядковувати свою поведінку власної мовної інструкції.

   Для тренування довільної уваги найбільш відповідними є завдання, в яких необхідно послідовно аналізувати різні ознаки (або сторони) одного об'єкту і порівнювати їх з особливостями іншого. Помічати в предметах і явищах малопомітні, але істотні особливості (спостережливість).

     Спостережливість – один з важливих компонентів інтелекту людини. Першою відмітною особливістю спостережливості є те, що вона виявляється в результаті внутрішньої розумової активності, коли людина прагне пізнати, вивчити об'єкт за власною ініціативою, а не по вказівці ззовні. Друга особливість – спостережливість тісно пов'язана з пам'яттю і мисленням. Щоб помічати в об'єктах малопомітні, але істотні деталі, необхідне багато що пам'ятати про аналогічні об'єкти, а також уміти порівнювати і виділяти їх загальні і відмітні ознаки. Дошкільники вже багато помічають, і це допомагає їм пізнавати навколишній світ.       Проте вищому рівню спостережливості потрібно ще вчитися і вчитися. Тренування цієї здатності повинне проводитися в тісному зв'язку з розвитком пам'яті і мислення, а також одночасно з формуванням пізнавальних потреб дитяти, елементарною формою прояву яких є цікавість і допитливість.

 

Пенделя Т. В. – вихователь

 

 

Як дорослі можуть сприяти емоційному розвитку дітей

 

      Емоційному розвитку  дітей сприяє така поведінка дорослих, яка забезпечує їм комфорт і підтримку. Вона включає в себе такі поняття як тепло, чуйність, повага, емпатія, щирість.

Тепло

    Під словами  «тепло» розуміємо інтерес до дітей, доброзичливість і реакцію на їхні потреби. Діти відчувають, що їх люблять, цінують, приймають, що дорослі:

• завжди поруч;

• торкаються ніжно дитини;

• встановлюють і підтримують з нею зоровий контакт;

• використовують можливість, щоб поговорити з дитиною;

• розмовляючи з дитиною, нахиляються до неї так, щоб вона їх бачила.

Чуйність

    Коли реакція дорослих доброзичлива і передбачувана, діти очікують безпеки і затишку, світ безпечний для них. Постійна реакція дорослого на дитину і стосунки, які виникають між ними, є найважливішими чинниками, які визначають ступінь подальшого успіху дітей.      Ефект підсилюється, коли дорослий взаємодіє з дитиною весь час. Ці взаємостосунки, засновані на щоденному контакті дитини і дорослого, роблять світ захищеним і передбачуваним. Дорослий може реагувати так:

• щойно малюк починає плакати, бере його на руки, з’ясовує причину сліз й усуває її;

• обговорює з іншими членами сім’ї, як поводитися з дитиною у певних ситуаціях;

• виробляє певні моделі поведінки, які відповідають індивідуальним особливостям дитини (наприклад: коли Тетянка лягає спати, то любить , щоб її погойдали, а  Юрко – щоб його погладжували по спинці);

• пестить дитину, коли є можливість.

Повага

     Повага до дітей означає віру в їхні здібності та потенціал розвитку. Щоб проявити повагу:

• дізнайтеся про особливості, інтереси, потреби, схильності дитини;

• робіть так, щоб діти самі шукали власні рішення;

• просіть дітей поділитися своїми ідеями.

Емпатія

    Здатність розуміти і приймати емоційний стан, недоліки, думку іншого і є емпатією. Навчитися емпатії – означає набути досвіду такого самого ставлення до себе.

      Дорослі можуть виявляти емпатію до дітей різними способами:

• пристосовуватись до настрою дитини;

• проявляти почуття до дітей мімікою, голосом, жестами;

• називати емоції дітей  просто і без оцінки: «Ти почуваєшся щасливим»; «Ти дуже розхвилювався»; «Ти засмучений»;

• хвалити дітей, коли вони виявляють елементарні прояви емпатії стосовно інших: «Як ти добре мене обійняв», «Ти пожалів Марійку»;

• у відповідь на жести дитини промовляти: «Ти хочеш персика»;

Щирість

      Щирість означає, що дорослі повинні бути правдиві, розумні і мають хвалити дітей.

      Щирість виражається так:

• чесно зізнайтеся, коли  щось не так;

• уникайте вселяти в дітей помилкові надії;

• будьте поруч, коли діти чимось самостійно займаються, щоб підтримати і підбадьорити їх;

• подякуйте дітям за допомогу чи спробу щось зробити;

• пояснюйте дитині, чому ви просите її зробити щось, чого їй спочатку не хочеться.

Чеховська О.А. – методист

Як дивитись телевізор

 

    Звичайно, телебачення дає багато цікавої, потрібної інформації,  саме тому не можливо відвернути увагу дитини від екрана телевізора. Але, все ж таки потрібно дозувати кількість переглянутих передач.

  Рекомендується дивитися лише дитячі програми. Час щоденного перегляду телевізора потрібно обмежувати (15 – 30 хв.) Адже в дошкільному віці розвиток зорових функцій ще не закінчено і будь-яке перевантаження може призвести до захворювання очей.

  Під час перегляду телепередач малюк повинен сидіти перед екраном телевізора на відстані, не менше 2,5 – 3 метрів. Кімната обов’язково повинна бути освітлена. Світло не має бути прямим і не повинно попадати в очі. Краще всього, якщо кімната  освітлена верхнім світлом чи настільною лампою, світло якої не відбивається на екрані.

    Вдень телевізор слід дивитись в незатемненій кімнаті, лише в сонячні дні можна закрити вікна шторами. Адже яскраве сонячне світло, потрапляючи на екран, зменшує контрастність зображення, погіршуючи його.

 Особливо потрібно слідкувати за якістю зображення на екрані. Розлите, нечітке зображення, миготіння швидко викликають втому очей.

  У будь-якому випадку, під час перегляду передач дайте очам на кілька секунд  відпочинок: закрийте їх, розслабте.

За Правільовою О.А.