Екологічне виховання у дітей за творами В.О.Сухомлинського.

Нехай не бідніють джерела,

які живлять струмок наших знань.

Джерела ці –книги.

В.О.Сухомлинський

   Цікавим і корисним методом виховання у дітей екологічної культури є метод використання художнього слова: читання художньої літератури, казок, легенд, загадок, прислів’їв на природничу тематику, бо вони не лише збагачують розум, а й хвилюють душу.

    Здійснювати екологічне виховання та ознайомлювати дітей з природою найбільш доцільно на основі деяких казок В.О.Сухомлинського. Бо саме казка займає вагоме місце у вихованні і навчанні дітей. Вона торкається і пробуджує усі сторони духовного життя дитини. Завдяки казці дитина дізнається про нові події, враження, вчиться аналізувати, співставляти, розуміти навколишню дійсність не тільки розумом, а й усім серцем. З казки черпаються уявлення про справедливість і несправедливість. Коротенькі але змістовні казки В.О.Сухомлинського вчать дітей любити та поважати батьків, природу, рідну землю та її мешканців. А наше завдання виховати дітей розумними, допитливими, кмітливими, утверджувати у їхніх душах чуйність до найтонших відтінків думки й почуття інших людей.

    Діти із задоволенням слухають прості та доступні дитячій уяві оповідання, які варто використовувати не лише на занятті, а й читати їх серед природи, сівши у тихеньке та затишне місце у «Долині казок».

  Також не менш цікавим є момент приурочення твору до трудової діяльності на квітнику. Спершу читаємо твір, обговорюємо зміст, виводимо моральне правило і переходимо до спільної праці на квітнику, де висаджуємо розсаду квітів. Доглядаємо за нею. Ще дітям подобається спільне виготовлення книжки-саморобки за змістом відомої казки. На титульній сторінці виготовляємо аплікацію за сюжетом твору. Ці книги зберігаємо у бібліотечці. Діти особливо бережно відносяться до книг, які виготовили власноруч.

    Тож давайте частіше відкривати дітям книги В.О.Сухомлинського «Чиста криниця», «Казки під голубим небом», «Квітка сонця», де зміст творів допомагає розбудити у дитячих серцях високі моральні та гуманні почуття. Діти вчаться слухати пісню весни, розмову квітів та птахів, шепотіння дерев, буркотіння звірів.

    Сьогодні наша планета знаходиться у небезпеці і зберегти та захистити її зможе та людина, яка любить і розуміє природу . Виховати таку людину – це наше завдання.

Косенко С.А.-вихователь

 

 

Консультація для вихователів щодо розвитку творчості у дітей дошкільного віку

    1. Якщо ви поважаєте І любите оточуючих і себе, Ви навчите цьому дітей.

  2. Пам'ятайте: Повага передбачає відсутність насильства. В ній мається на увазі бажання, щоб інша людина росла і розвивалася такою, якою її визначила природа. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність людини. Любов — акт давання: віддати свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

   3. Якщо Ви звертаєте увагу на достойності дитини і вірите ви можливості-Ви навчите її вірити в себе і отримувати перемогу.

     Пам'ятайте про першу формулу освіти «Ти все зможеш!»

   4. Якщо Ви вмієте авансом дарувати похвалу і небайдужі до творчості дитини – в неї більше шансів відбутися.

    Пам'ятайте: «Таланти виховуються заохоченням» {В. Освальд)

  5. Якщо Ви порівнюєте одну дитину з іншою, Ви блокуєте можливість розуміти і приймати іншого.

   Пам'ятайте: Порівнювати дитину можливо тільки з нею самою — сьогоднішньою із вчорашньою.

   6. Якщо Ви пропонуєте дитині свободу ї вчите нею користуватися – Ви підтримуєте в дитині енергії розвитку, пізнання і творчості.

  Пам'ятайте: Заборона для дитини — гальма, які зупиняють дії всіх цих енергій.

  7. Якщо Ви чекаєте в малюнку відображення не того, що бачить дитина, а як вона бачить і як відчуває - Ви підтримуєте дитячу геніальність.

  Пам'ятайте: Дитина живе на іншому рівні - фізичному й емоційному і відчувати як доросла людина не може.

   8. Якщо діти працюють з цікавістю, вони застраховані від примушеної діяльності.

   Примушення для дитини завжди стрес, при якому організм знаходиться в постійному напруженні.

  Пам'ятайте: Щоб захопити дітей, треба спочатку захопитися самому.

  9. Якщо Вам не подобається малюнок дитини, не поспішайте давати негативну оцінку.

   Невизнаний малюнок замикає особистість маленького художника.

   Пам'ятайте: Праця душі дитини заслуговує визнання. Похваліть авансом і

спробуйте подивитись на малюнок очима дитини.

  10. Якщо Ви радієте творчим успіхам дітей, Ви вчите їх радіти чужим перемогам.

 Пам'ятайте: Східна мудрість наголошує: «Поспішайте захоплюватися людиною, Інакше ви пропустите радість».

  (За матеріалами книги Л. М. Шульги «Розвиток творчих здібностей у дітей молодшого дошкільного віку») .

Волкова С. А. – вихователь

 

 

Навчання читанню за методикою М.Зайцева

     Основою всієї методики  є оригінальний погляд на одиницю мови, яка полягає в тому, що одиницею мови є склад. Ці склади розташовані на гранях кубиків. Залежно від звуків у складі складу, кубики мають різний колір, розмір і звук. Кубики із дзвінкими складами наповнені шматочками металу, глухі склади наповнені деревинками, в голосних складах знаходяться мідні монети. Для кращого запам'ятовування певні букви мають свій певний колір.

      Діти моментально запам'ятовують склади, а багато хто після трьох – чотирьох занять навіть читають їх і починають вчитися читати різні слова.

Зазвичай заняття за методикою Зайцева тривають менше півгодини, але вони не мають нічого спільного зі звичайними заняттями, це більше схоже на справжню гру, яка проводиться у вільній обстановці. Діти повинні відчувати себе максимально комфортно, вони можуть ходити, сидіти, лежати. Дитині краще дати весь набір кубиків для ознайомлення з усіма кубиками відразу і орієнтування за кольором та розміром. Не бійтеся, що це буде великим навантаженням, оскільки мозок дитини розвинений незвично.

     Для початку потрібно читати дитині склади при складанні з кубиків його імені, після чого потрібно прочитати перевернуті кубики, швидше за все при цьому вийде то неоковирна, але це розвеселить і порадує малюків.

Більшість дитячих садків і шкіл використовують методику Зайцева як основну навчальну методику для дітей. Заняття зазвичай проходять у невимушеній легкій формі.    Текст пишеться на таблиці, дивлячись на яку, діти не псують зір, а через те, що діти можуть вільно рухатися, вони не псують поставу. Задоволені діти при читанні і співі складів вчаться читати.

 Багато дослідників доводило, що найбільш ефективним є навчання під час гри. Більшість дітей, які почали навчатися в три роки, до семи років могли вчитися в третьому класі середньої школи, а не в першому, як при звичайній формі навчання.

  Переваг незаперечно безліч. Вченими доведено, що найкращий період для підготовки до початкової школи – три-чотири роки. Ранньому розвитку своїх дітей батьки приділяють багато часу, тому більшість дітей у першому класі знають багато з початкової програми. Приватні школи та гімназії на відміну від звичайних шкіл орієнтуються на закладений вами фундамент знань, навчальним матеріалом служать кубики і таблиці.

  Є деякі принципи, дотримання яких гарантує бажаний результат методики навчання Зайцева:

• Гра – головна форма проведення занять. Маля краще уловлює матеріал, якщо не відчуває тиску і розуміє, що від нього не вимагатимуть конкретного результату.

• У всіх заняттях треба використовувати базові методичні матеріали (кубики Зайцева), без них не можливий правильний процес навчання по цій методиці.

• Дайте, будь ласка, Вашому маляті необхідний час на сприйняття матеріалу. Методика Зайцева робить акцент на індивідуальність кожного маляти, на рівень його підготовки і можливості.

 

За матеріалами статті Олени Данилової  «Ранній розвиток»

 

Розвиток мовленнєвої компетентності в дошкільників

    Найважливішим на етапі дошкільного дитинства є розвиток зв’язного мовлення, адже дитина для власного особистісного розвитку має спілкуватися з тим, хто поруч, тобто стати зрозумілою, переконливою, а також навчитися пізнавати світ за допомогою мови і мовлення, розвинути свідоме, у міру своїх можливостей, ставлення до мовної дійсності. І тому заняттям з розвитку зв’язного мовлення в усіх чинних сьогодні програмах з дошкільного виховання надається пріоритетне місце. Навчання зв’язному мовленню одночасно є і метою і засобом практичного опанування мовою. Саме тому, плануючи роботу з розвитку мовлення, особлива увага звертається на те, щоб дитина якомога більше розмовляла з педагогом, з однолітками. Підбираються доступні, цікаві методи та прийоми, широко застосовується інноваційна технологія Н.В. Гавриш.

Важливою скарбничкою є власні напрацювання, а саме, методичні розробки до сучасних вимог  Н.В. Гавриш.

     Схеми, таблиці, моделі, запропоновані Н. Гавриш, за допомогою яких наочніше і свідоміше можна уявити подану інформацію, є великою підказкою нам, вихователям. Постійно використовуються у роботі  плани-конспекти комплексних, інтегрованих занять з пріоритетом мовленнєвих завдань. Вони допомагають зробити заняття, на якому розглядається складний, але життєво необхідний  матеріал, цікавим та зрозумілим для кожної дитини. За  аналогією плануються та проводяться інші заняття.

    Найбільш цікавим і доступним є метод використання карт розумових дій, який  ефективний для будь-якого заняття, адже він  виконує, передусім, смислоутворюючу функцію, задає смисл всій навчально-пізнавальній діяльності.

   Тематичне планування, яке пропонує Н.В. Гавриш побудовано з урахуванням принципу групування навчального матеріалу, але разом з цим, передбачено активну участь дітей у його систематизації та спрямовано на формування у дітей основ світогляду, розкриття їх творчих здібностей та вміння самостійно, активно пізнавати довкілля.

    Завданням вихователя є допомагати дітям усвідомити системність, цілісність реально-мінливого світу у розмаїтті проявів, через формування уявлення про людську сутність, тваринний, рослинний, предметний світ, підвести до елементарного розуміння загальних законів буття, про взаємозв’язок всього суттєвого. Особливість цього підходу виявляється в такій організації освітнього процесу, який допомагає максимально реалізувати пізнавальну активність дітей під час дослідницької роботи, та сприяє формуванню таких важливих особистісних якостей як компетентність, активність, ініціативність, креативність та самостійність.

  Підчас кожного заняття, творчого проекту, діти самі творять, є активними співрозмовниками, обмінюються думками та міркуваннями, висловлюють свої пропозиції, дивування, милування, пов’язані з сприйманням чогось нового.

     Н. Гавриш стверджує, що робота з розвитку мовлення дітей повинна відбуватися на іншому, вищому рівні. Тобто, не зводиться тільки до наслідування дітьми мовленнєвого зразка вихователя, а й спрямовуватися на розвиток мовного чуття, мовних здібностей дошкільника, бо лише за допомогою добре розвинутого зв’язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт з оточуючим, ініціює власні ідеї, бере участь у різних видах дитячої творчості.

 

Фіголь Г.І. – Вихователь-методист

 

 

Фіголь Галина Іванівна

Консультація для батьків

     Тема: «Розвиваємо мовлення у дітей і в дома і в дитячому садку».

    Дитячий садок – це неповторна і самобутня країна малечі. Це той світ, у якому дитина живе в найважливіший період свого розвитку і від того, як їй тут ведеться, залежить не лише її майбутнє, а й майбутнє родини і всієї країни.

   У нашому дошкільному закладі постійно використовуються передові педагогічні ідеї українських педагогів.

   Значна увага в нашій групі приділяється розвиткові дитячого мовлення як на заняттях, так і в процесі ігрової діяльності. З раннього віку прилучаємо малят до рідної мови, до національної культури. Для цього широко використовуємо інсценівки за невеличкими творами, драматизації народних казок та пісеньок. Традиційними стали проведення обрядових свят та гостин, де діти мають змогу проявити свої здібності.

  Навчаючи своїх малят розповідати, складати казки, враховуйте те, що діти повинні розповідати за своїм бажанням,а не примусово.

  А тому твердо переконані, що необхідно створити такий настрій, щоб працювала дитяча фантазія. Перші, самостійно складені оповідання нехай оживають у малятах.

Вміння гарно говорити, логічно і чітко формулювати свої думки, послідовно і грамотно викладати їх на папері – потрібні кожній освіченій людині. Відсутність таких умінь створює істотні незручності як для самої людини, так і для тих, хто її оточує.

  Заняттям з розвитку зв’язного мовлення дітей в усіх чинних сьогодні програмах з дошкільного виховання надається пріоритетне значення. Проте, на жаль, не завжди вони реалізуються сповна, а відтак діти не володіють навичками творчого розповідання, не вміють логічно і зв’язано висловлювати власну думку, а більше повторюють розповідь вихователя, товариша.

   Кожному, хто хоча б побіжно обізнаний з психологією як наукою, відомо, що писемне мовлення формується лише на базі усного, а не навпаки. Якщо дошкільня не навчилось складати усні твори-оповідки, твори-описи, твори-роздуми,  не вміє усно висловлювати думку, воно надалі не зможе задовільно писати творчі роботи в початковій школі. Діти ж, навчені вільно висловлюватись, логічно будувати усні розповіді, порівняно легко навчаються робити це письмово. Що легше дитині дається усний монолог, то вправніше вона відтворить його на письмі. Таким чином, базою для успішного письмового висловлювання думок у шкільні роки є розвиток мовлення дитини ще до того, як вона піде до школи.

 

 

Толерантний підхід  до організації навчально-виховного процесу – вимога сьогодення

  Дитинство – найважливіший, самобутній, неповторний період у становленні особистості.  Саме в цей час дитина формується фізично, психічно й інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь та навичок. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги й захисту. Будь-які травми залишають слід, може, й на все життя. Від ставлення до дітей, розуміння  їхніх  інтересів та проблем, стану охорони здоров’я залежить доля кожної дитини й розвиток суспільства загалом.

  Міжнародне співтовариство в особі Організації Об’єднаних Націй  вже кілька десятиріч працює над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови для життя й всебічного розвитку. Результатом цієї праці стала низка міжнародних документів надзвичайної ваги, які стосуються прав дитини і забезпечення виживання, захисту та розвитку юного покоління землян. Такими документами є: Декларація прав дитини (1959р.), Конвенція ООН про права дитини(1989р.), Всесвітня Декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990р.).

    Базовим документом, спрямованим  на захист дітей, є Конвенція про права дитини. Це найперша у світовій історії глобальна угода щодо прав дитини: 191 країна світу ратифікувала Конвенцію, зобов’язавшись узгодити власне законодавство з її положеннями. Україна приєдналась до них у 1991 році.

  Згідно з Конвенцією, всі державні структури, в тому числі навчально-виховні, зобов’язані широко інформувати дорослих і дітей про принципи та положення Конвенції (ст.42)

    Окремо розглядається стаття 29, де зазначено, що освіта дитини має бути спрямована:

на розвиток особистості, розумових, фізичних та творчих здібностей у їх якнайповнішому обсязі;

• на виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті ООН;

• на виховання поваги до батьків, до своєї культурної самобутності, мови і цінностей;

• до національних цінностей країни, в якій живе  дитина, країни її походження та інших цивілізацій, відмінних від власної;

• на підготовку до свідомого життя у вільному суспільстві чоловіків і жінок в умовах дружби між усіма народами, етнічними та релігійними групами, а також особами з-поміж корінного населення;

• на виховання поваги до навколишньої природи.

  Безумовно, головним виконавцем Конвенції є держава. Вона вирішує питання правового та соціального захисту дітей, дбає про зменшення негативного впливу зовнішнього середовища на стан дитячого здоров’я, розвиває мережу медичних та оздоровчо-профілактичних закладів, забезпечує планомірний розвиток системи освіти.

   Другий виконавець – родина. Тільки родина є природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, для її матеріального забезпечення. Саме родина виступає для неї основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських вартостей.

  Третій головний виконавець – суспільство, яке має забезпечити дітям повноправну участь у всіх сферах діяльності, що їх стосується. Зусилля суспільства мають бути спрямовані на створення розвиненої системи патронату сім’ї трудовими колективами та громадськими організаціями, що сприятиме наданню адресної допомоги дітям з «важких», неповних та малозабезпечених сімей.

  Державна політика щодо дітей значною мірою реалізується в освітній галузі. Саме в освіті зосереджено найбільший потенціал для становлення особистості, а тому, насамперед, від освітян залежить, яким буде наше суспільство сьогодні і завтра.

   Перед сучасним дошкільним закладом постає об’єктивне питання: які основні підходи до навчально-виховної роботи сьогодні найбільш оптимальні й реальні? Яка модель творчої особистості дитини найдоцільніша?

   Народна мудрість каже: «Не навчайте дитину так, як навчали вас, бо вона народилася в інший час».

  Сьогодні навчання і виховання – це доброзичлива, творча взаємодія вихователя і дитини. Це діалог двох рівних партнерів з відсутністю страху, з розкутістю, радістю спілкування. Діалог між дітьми і педагогами – домінуюча форма спілкування (дорослий не озброює, не передає, не повчає, а організовує, стимулює, співпрацює з дитиною).     Спокійні звертання, слова-заохочення позитивно впливають на будь-яку діяльність кожної дитини. Такий підхід до роботи з дошкільнятами – один із кроків до реальної гуманізації і демократизації національної освіти сьогодні.

  Поведінка педагога, який визнає рівність у спілкуванні, право дитини на свої думки і погляди, відмовляється від домінування і насильства, називається толерантною.

Установка на добре сприйняття дитини – це велика сила. Щоб створити таку установку, забути про недоліки дитини, вбачати тільки перспективу її морального розвитку, слід не тільки опиратися на цей принцип, а й користуватися спеціальними прийомами. І непотрібно чекати, що їх хтось винайде, що знайдуться мудреці в Академії педагогічних наук, які запропонують «надійні засоби», які допоможуть зробити «важку» дитину «легкою», дитину з поганим розвитком – розумною, злу – доброю. Ці головні знахідки, відкриття можливі тільки у педагога, який шукає, мислить та знаходить.

   Зрозуміло, що в даному разі мова йде не просто про дошкільний заклад, не просто про педагога, а про особистісно орієнтоване навчання і виховання, де чи не найголовнішого значення набуває педагогічний такт, толерантне відношення.

  Ставлення до дитини як до особистості – це здатність та вміння педагога поставити себе на місце вихованця, проникнутися його станом та почуттями. Спостерігаючи за дорослими, дитина намагається пізнати сама себе. Ставлення дорослого до неї, до її особистості визначає її свідоме ставлення до самої себе. Слід пам’ятати, що схвалення, заохочення добрих вчинків сприяють розвитку позитивної самооцінки. Схвалюйте кожне зусилля, кожен успіх дитини, а не лише остаточний результат.

 

 

Заповіді толерантного підходу до виховання дітей:

• Ніколи не карайте дітей, головну увагу приділяйте не стільки корекції поведінки дитини, як налагодженню довірливих стосунків з нею.

• Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини – їх слід аналізувати й розуміти.

• Ставте перед дитиною конкретні вимоги й чітко пояснюйте їй, чому в тій або іншій ситуації слід діяти не так, а інакше.

• Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте й не принижуйте. Її помилки – це, насамперед, ваші помилки.

• У вихованні не ставайте «над дитиною», а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

• Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами. Співчувайте її під час розмови, ненав’язливо спрямовуйте на прийняття правильного рішення.

• Хваліть дитину від душі, вірте в неї й довіряйте їй, а головне – любіть її лише за те, що вона дитина.

• Пам’ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою – сьогоднішньою з вчорашньою.

• Пам’ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте й розвивається такою, якою її створив Господь. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов – акт віддавання: віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

 

За матеріалами періодичних фахових видань